Бін темарі – як він туди потрапив?

бинтэмари

Перше, що спадає на думку, коли ти бачиш бін темарі, це “Як кулька туди потрапила?”

Бін темарі – це вишита кулька темарі в пляшці. Ні, її не вишивають у пляшці, і без вишивки їй туди теж потрапити не легше: Як завжди японці вигадали хитрий спосіб для цього. Але для початку трохи історії…

Історія бін темарі починається з кінця періоду Едо, приблизно 1840 рік, коли було створено перший темарі у пляшці в селищі Ічігава, префектура Сіга. За традицією вишитий темарі у пляшці матері дарували своїм донькам на весілля. Кругла куля символізує гармонію серця та родини, вона також вчить молоду дружину бути ідеальною, як форма кулі, а прозора пляшка вчить дивитись крізь труднощі життя у шлюбі.

У 1973 році, після смерті останньої майстрині бін темарі Аокі Хіро, мистецтво було під загрозою вимирання, адже вона не передала своїм учням подробиць технології виготовлення бін темарі. Було створено товариство зі збереження традицій бін темарі, та на основі згадок чоловіка Аокі Хіро була відновлена технологія їх виготовлення. Сьогодні лише в декількох місцях Японії все ще виготовляють бін темарі.

А все ж таки, як кулька туди потрапила? Справа в тому, що після завершення такого темарі його основа виймається через невеликий отвір, навмисно залишений для цього у процесі роботи, пусту кульку розплющують і вона проходить через вузьке горлечко пляшки. Потім кульку знову через той самий отвір наповнюють за допомогою, наприклад, довгого пінцету, і вона приймає початкову форму кулі.

І от готовий бін темарі дивує людей та викликає у них запитання про те, як можна помістити кульку до пляшки, діаметр горлечка якої втричі менше за діаметр самої кульки.

Alexander Gerzhan